Харків’яни доторкнулися до краси вдосконалення за Фалунь Дафа і дізналися про репресії послідовників Фалуньгун у Китаї

У харківському Будинку Архітектора з 21 червня по 4 липня 2021 року пройшла міжнародна виставка картин художників з Тайваню, США, Канади, Китаю та Австралії. За допомогою різних персонажів та образів стилю Нового Ренесансу художники показали харків’янам і гостям міста події сучасного світу: красу вдосконалення за школою цігун Фалунь Дафа (або Фалуньгун) і репресії в Китаї, через які багато хто з них самі пройшли. Деякі з відвідувачів після перегляду картин поділилися враженнями.

Павло Георгійович Чечельницький

Павло Георгійович Чечельницький, професор, дійсний член Української Академії Архітектури, заслужений архітектор України: «Виставка викликала дуже великий інтерес. І щобільше, мене дивує наскільки це близько нам, наскільки ми схожі. На багатьох картинах Будда сидить. У нас Христа б намалювали. Все те ж саме, тільки Христос. Ідея та ж сама – людина повинна бути краще, повиннна самовдосконалюватися. Людина повинна ставитися до інших людей так, як хотіла би, щоб ставилися до неї. Тому дуже цікаво. Дуже цікава сама техніка живопису».

Оксана

Оксана з Харкова: «Раніше я чула про такий філософський напрямок Фалунь Дафа. Бачила послідовників і в Києві, і в Харкові. Завдяки тому, що ви нам провели екскурсію по виставці й розповіли з чим пов’язана кожна картина, який біль стоїть за кожною картиною, які емоції – якби дійсно більше людей приходило, то більше громадськості звертало б увагу на таку проблему, яка зараз існує в сучасному світі, в сучасному Китаї. У мозку не вкладається, що такі звірства тривають в нашому світі. Дякую за виставку, за те, що ви нам все так розповіли, дійсно торкнули до самих глибин душі».

Єлизавета, студентка Харківської Академії дизайну і мистецтв: «Насправді багато нової інформації. Ось припустимо, про цей рух я чую вперше, чесно кажучи. І деякі моменти, які відбувалися в той час, в той період в Китаї для мене стали якимось подивом, бо для мене дикість ¬ двадцять перше століття, людину можуть засуджувати за її світогляд, релігію, переконання. Ясна річ, що у кожної країни, нації свої устої; ті ж комуністичні погляди, які засуджували релігію на догоду своїх переконань. І це було їм вигідно на той період. Але для мене все одно це якось неприйнятно.

Для мене важливо те, що якщо людина в щось вірить, якщо у неї є якісь переконання, свої погляди, до того ж якщо вони спрямовані на добро, на мир, на те, щоб нести якийсь позитив у суспільство ¬ для мене це навпаки добре. Для мене незрозуміло, чому хтось може шкодити іншим людям, дозволяючи собі знищувати, вбивати, робити якісь звірячі речі. Ось, наприклад, в передостанній картині як римляни вчиняли, хоча це було багато століть назад ¬ це деградація, як на мене, таке ставлення до людей. І взагалі такі ситуації, які відбуваються у двадцятому, двадцять першому столітті – це наче люди взагалі не змінилися за цей період, хоча цивілізація, на мою думку, вже досить таки розвинена».

Тетяна з Харкова сказала, що побачила в картинах схожість з українською та християнською культурами. Також вона зазначила, що художники повертають своїми картинами справжнє значення свастики, яке було зіпсовано Гітлером.

Алла

Алла з Харкова: «Дуже сподобалася картина «Заклик чистого серця». Передача крапельок дощу і всього способу добре зроблена автором. Скажімо так, я думала, що це фотографія. Я не вірила, що це зображення. І також сподобалася картина «Непохитна воля». Дійсно, передача того, що дівчинка навіть не зігнула шию під такою здавалося б, великою цеглою, погляд спрямований. Теж подумала, що це фото, але це зображення».

Юлія

Юлія з Харкова, дизайнер: «Дуже таки емоційно насичені картини. Ось ведуча розповідала і прямо емоції з картини передаються, байдужим не залишила виставка. І багато картин нагадують старих майстрів за колористикою, побудовою, композицією. Прямо згадуєш картини епохи відродження, голландські картини. Але не всі картини. Водночас і сучасний є відтінок, люди в сучасних костюмах».

Віталій

Віталій, художник, поет, ілюстратор: «Виставка несе в собі якусь величезну енергію. Причому поєднання двох – біди, горя, страждання і дуже великого світла. Ну, ось це перше відчуття. Починається зі світлих картин, центральна композиція – це ті біди, які зазнали люди, послідовники вчення. Ну і все-таки залишається віра в майбутнє при всьому тому страшному жаху, який зображений на картинах, виставка все-таки залишає дуже світле враження і сповнена доброти».

Ніна з Києва: «Найбільше, звичайно, здивувало, що навіть у 21 столітті ми досі стикаємося з такими звірствами, які просто не повинні бути притаманні людству, яких просто не повинно бути на Землі. І складно повірити, що такі речі все-таки існують, до того ж існують проти людей, які несуть щось максимально світле, позитивне, хороше і добре».