Діти також стають жертвами − через переслідування компартією Китаю практики Фалуньгун

Кожна дитина мріє про щасливе дитинство, але не у кожного воно є, особливо це стосується дітей практикувальників Фалунь Дафа (Фалуньгун). Після того, як у липні 1999 року компартія Китаю розпочала переслідування послідовників цієї стародавньої практики духовного вдосконалення, практикувальників, які відмовляються зректися своєї віри, часто заарештовували та позбавляли волі. Коли батьків за їхню віру ув’язнювали, діти цих практикувальників були змушені залишити школу або впродовж років жити з родичами. Деякі з них майже не пам’ятають батьків, бо ті померли через переслідування, коли діти були зовсім маленькими.

Нижче ми публікуємо кілька історій про дітей практикувальників Фалуньгун із трьох міст провінції Ляонін – однієї з провінцій Китаю, де переслідування Фалунь Дафа є найжорстокішим.

Дівчинка провела всього 13 днів із батьком перед тим, як він помер

«Велику частину дитинства я провела, тремтячи від страху і переїжджаючи з місця на місце», – розповіла Сюй Сіньян, дочка практикувальників Сюй Давея та Чі Ліхуа з міського повіту Гайчжоу провінції Ляонін.

Подружжя заарештували 13 січня 2001 року, коли Чі Ліхуа була вагітна дівчинкою. Поліцейські били матір Сюй і на три тижні помістили в центр ув’язнення міста Шеньяна. Батька засудили до восьми років ув’язнення і відправили відбувати термін у в’язниці Дунлін, де піддавали тортурам доти, доки його внутрішні органи не відмовили. Внаслідок жорстоких тортур Сюй став психічно хворим. У лютому 2009 року його звільнили. Через тринадцять днів після звільнення він помер, йому було 36 років.

Впродовж 13 днів, які Сюй Давей провів у лікарні, Сіньян постійно бачилася з батьком. «Я вперше зустрілася з батьком у в’язниці, коли мені було близько семи років, – сказала Сюй Сіньян. – Я тільки знала, що він якось пов’язаний зі мною. Він був людиною, яку мама хотіла побачити, і він був дуже важливою людиною для неї. Батько спробував обійняти мене, але я злякалася, бо не знала його. Я сховалась за маму і не дозволила йому обійняти мене, про що шкодую все життя.

Дорослішаючи, я зрозуміла, що відрізняюся від інших дітей. Коли я була маленькою, мама часто залишала мене з родичами чи друзями. Вона час від часу відвідувала мене, а потім швидко йшла.

Щоразу після відходу мами я ховалася в кутку і плакала, боячись, що вона не повернеться. Я сумувала і хотіла бути з нею. Відвідуючи мене, мама завжди говорила з друзями про мого батька, якого я ніколи не бачила. Я не знала, як він виглядає, чому перебуває у в’язниці й чому мама має врятувати його. Більшу частину часу я чула, як мама говорила про викриття зла, небезпеку, поліційні машини і про те, що потрібно більше уваги приділяти безпеці.

Мені було чотири місяці, коли маму заарештували та ув’язнили до центру реабілітації наркоманів. Вона була на межі смерті, коли повернулася додому. Коли мені виповнилося 12 років, ми втекли до Таїланду, де маму ледь не заарештували співробітники імміграційної служби. Менш як за рік тайська поліція заарештувала 23 практикувальників Фалунь Дафа, які втікали від переслідування, і, ймовірно, депортувала їх до Китаю».

Зараз Сюй 21 рік, вона навчається в США і вільно практикує Фалунь Дафа. «На щастя, ми змогли перебратися до США, де є свобода віросповідання, – сказала вона. – Я більше не турбуюся про те, що поліція забере маму і я стану сиротою. Мені більше не треба боятися переслідування та тортур».

Батьків хлопчика засудили до ув’язнення; його бабуся на той час вже була недієздатною після повернення з виправно-трудового табору

Бі Шицзюнь та його дружина Сунь Лі із селища Сюн’юе району Баюйцюань міського округу Інкоу провінції Ляонін були практикувальниками Фалунь Дафа. Після початку переслідування Бі поїхав до Пекіна, щоб виступити на захист Фалунь Дафа. Пекінська поліція заарештувала його і після місячного утримання під вартою відправила додому. Співробітники Управління поліції району Баюйцюань міського округу Інкоу на три роки відправили його до виправно-трудового табору Інкоу.

8 липня 2004 року поліціянти знову заарештували Бі та на 15 діб помістили до районного центру ув’язнення Баюйцюань. 23 вересня 2009 року Бі був заарештований втретє, вже разом із дружиною Сунь Лі. У 2010 році Бі засудили до семи років позбавлення волі та ув’язнили до тюрми в Даляні, де піддавали тортурам. У липні 2010 року його дружину засудили до п’яти років позбавлення волі та відправили відбувати термін до жіночої в’язниці в місті Шеньян, де в неї через тортури, що застосовувалися до неї, почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, у тому числі проблеми з серцем. Охоронці підбурювали інших в’язнів бити її, а взимку змушували її в легкому одязі стояти біля відчиненого вікна.

Мати Сунь Лі, Ван Айюнь, також була практикувальницею Фалунь Дафа. Співробітники Управління поліції селища Сюн’юе часто переслідували її та влаштовували обшуки у її будинку. Вони цілодобово спостерігали за літньою жінкою. У 2003 році Ван заарештували й ув’язнили до виправно-трудового табору Масаньцзя, де у неї стався крововилив у мозок, внаслідок чого вона назавжди залишилася частково паралізованою.

У 2009 році, коли Бі та Сунь заарештували, їхній син навчався у початковій школі. Частково паралізована, Ван ледве дбала про себе, але не могла доглядати онука. Дитина була змушена залишити школу і поїхати жити у сільську місцевість до бабусі по лінії батька.

Поневіряння дівчинки після тюремного ув’язнення матері та смерті бабусі

Фу Янь із міського повіту Дашицяо міського округу Інкоу провінції Ляонін заарештували у серпні 2001 року та відправили до виправно-трудового табору Масаньцзя. 17 лютого 2003 року поліціянти перевели її до центру ув’язнення, а потім жінку засудили до восьми років позбавлення волі. У центрі ув’язнення у Фу піднявся тиск і почалися проблеми із серцем, тому її поклали до лікарні. Фу вдалося втекти з лікарні, але вже через два місяці її затримали. Суд міського повіту Дашицяо додав п’ять із половиною років до її попереднього восьмирічного терміну ув’язнення. Фу провела 13,5 років у жіночій в’язниці провінції Ляонін.

2001 року, коли Фу заарештували, її доньці Цинцюань було три роки. Після арешту Фу дівчинка жила з бабусею Тун Шупін, яка практикує Фалунь Дафа. Протягом наступних 13,5 років вона відвідувала свою маму у в’язниці. Не витримавши тиску, викликаного переслідуванням Фалунь Дафа, батько Цинцюань розлучився з її матір’ю в 2008 році, і вже офіційно відмовився піклуватися про дочку.

Фу Ін, одна з сестер Фу Янь, яка теж практикує Фалунь Дафа, була заарештована в липні 2001 року і засуджена до дев’яти років ув’язнення. У липні 2010 року жінку звільнили з жіночої в’язниці провінції Ляонін. Коли через вісім місяців, у березні 2011 року, бабуся дівчинки померла, Фу Ін почала піклуватися про неї, оскільки мати дівчинки все ще перебувала у в’язниці.

Фу Ін забрала Цинцюань у місто Шеньян, де дівчинка почала відвідувати школу, щоб здобути освіту. На жаль, у серпні 2013 року Фу Ін знову заарештували. Поліція змусила Цинцюань кинути школу під приводом, що її мати перебуває у в’язниці.

Джерело: https://en.minghui.org/html/articles/2023/6/3/209705.html