Звинувачення Цзянь Цземіня
Звинувачуваний: Цзян Цземінь, чоловік національності Хань, народився 17 серпня 1926 року в місті Янчжоу, провінція Цзянсу, колишній генеральний секретар ЦК Компартії Китаю (КПК)і колишній голова КНР.
Вимога:
– Протягом терміну перебування обвинуваченого на посту голови КНР і генерального секретаря КПК, Цзян Цземінь особисто створив організацію, що перебуває поза правовим полем під назвою «Провідна група з питань Фалуньгун» і виконавчий орган «Офіс 610 ».
– 20 липня 1999 він ініціював у Китаї неконституційне, незаконне і величезне за своїми масштабами і жорстокістю переслідування десятків мільйонів послідовників Фалуньгун;
– Він також розв’язав переслідування їх за кордоном через місцеві китайські посольства;
– Протягом терміну перебування на посаді та згодом, обвинувачений зловживав своєю владою і впливом з метою контролювати, керувати, відстежувати і здійснювати кампанію переслідування;
– Користуючись своєю владою, обвинувачений наказав членам КПК і
громадським організаціям на всіх рівнях, від Центрального Комітету КПК до місцевих органів (у тому числі працівникам посольств і консульств) здійснювати переслідування;
– На сьогоднішній день репресії призвели до незаконних арештів і утримання під вартою, вбивств, тортур і навіть насильницького видаляння органів у численних послідовників Фалуньгун.
– Це серйозно порушує Конституцію і кримінальне законодавство КНР, а також міжнародні кримінальні закони. Це також порушує положення
відповідних міжнародних правозахисних конвенцій, підписаних і
ратифікованих Китаєм.
– Позивачі клопочуть про початок офіційного розслідування ймовірних
злочинів звинуваченого в злочинах. Позивачі також звертаються з клопотанням до Верховного Суду КНР і Верховної прокуратури про притягнення його до юридичної відповідальності відповідно до закону.
Факти і причини позовних заяв
1. Звинувачений Цзян Цземінь зловживав своєю владою і повноваженнями з метою контролювати, керувати, відстежувати і здійснювати кампанію переслідування Фалуньгун.
Він наказав членам КПК та громадським організаціям на всіх рівнях, від Центрального Комітету КПК до місцевих органів (у тому числі працівникам посольств і консульств) здійснювати переслідування і винищення Фалуньгун 2. Розв’язане звинуваченим переслідування Фалуньгун стало найбільшою катастрофою XXI-го століття в сфері прав людини з наступних причин:
2.1 Розмах переслідування: переслідування поширилося не тільки на весь Китай, звинувачений також ініціював переслідування в країнах і регіонах, де проживають прихильники Фалуньгун, і де є китайські консульства.
2.2 Механізм і спосіб здійснення переслідування: протягом терміну дії своїх
повноважень звинувачений залучив до систематичного переслідування організації та установи дипломатичної, військової, поліцейської систем, інститутів освіти, пропаганди, судових органів, а також фінансових і партійних структур.
До основних методів переслідування, застосовуваних в Китаї, належать: убивства, викрадення, ідеологічне перевиховання, побиття, тортури електричним струмом, сексуальне насильство, отримання визнання під тортурами, введення психотропних речовин, примусова праця,
знущання, незаконне утримання під вартою, словесні образи, примус до
відмови від своєї віри, примушування до участі в «перетворенні» послідовників Фалуньгун, вирок без проведення судового розгляду, відмова у наданні правової допомоги, насильницьке годування, насильницьке видаляння органів і таке інше.
До методів переслідування, що застосовуються за межами Китаю, належать переслідування зарубіжних послідовників Фалуньгун, залякування, складання чорних списків, знищення приватної власності та ін.
Найбільш страхітливим серед цих злочинів є насильницьке видаляння органів у живих практикувальників Фалуньгун з метою отримання прибутку, здійснюване за наказом обвинуваченого.
У 2006 році канадський адвокат з прав людини Девід Мейтас і колишній Держсекретар Канади (по Азійсько-Тихоокеанському регіону) Девід Кілгур провели незалежне розслідування тверджень про видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун і підтвердили, що ці твердження вірні. Зокрема, звіт про розслідування описує насильницьке видаляння органів, як «нову форму зла на планеті».
Результати цього розслідування були включені в доповідь спеціального доповідача Організації Об’єднаних Націй з питання про тортури. Доповідь була направлена до Ради з прав людини і викликала міжнародний скандал. Згодом у 2013 і 2014 рр. Європейський парламент і Комітет закордонних справ Палати представників США ухвалили резолюції, що засуджують дії КПК з видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун. У червні 2015 Палата представників США знову ухвалила двопалатну резолюцію, що закликає покласти край видалянню органів, здійснюваному КПК.
2.3 Кількість жертв переслідування: з початку переслідування, ініційованого
обвинуваченим 20 липня 1999, близько ста мільйонів китайських послідовників Фалуньгун втратили свободу висловлювання думок, свободу віросповідання і свободу об’єднань. Їхня репутація і основні права людини були розтоптані, і багато послідовників були замучені до смерті. Кількість жертв, включаючи близьких і родичів практикувальників, які також постраждали від репресій, за скромними підрахунками обчислюється сотнями мільйонів.
2.4 Кількість ресурсів, задіяних у переслідуванні: «Міжнародна організація з
розслідування переслідувань щодо Фалуньгун» організувала в парламенті Канади прес-конференцію «Привласнення національних ресурсів урядом Цзян Цземіня для здійснення переслідування Фалуньгун». Згідно з даними, опублікованими на прес-конференції, обвинувачений зловживав своєю владою і витратив на проведення переслідування близько чверті (25%) від загального обсягу національних ресурсів.
2.5 Тривалість переслідування: обвинувачений ініціював переслідування 20 липня 1999 року та постійно підтримує його до теперішнього часу.
– На підставі вищевикладеного,
звинувачений Цзян Цземінь порушив положення «Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього», яка була ратифікована урядом КПК і набрала чинності в 1983 р., і «Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання», що була ратифікована і вступила в силу в 1988 р.
До злочинів, скоєних ним, належать «геноцид», «катування» і найжорстокіший злочин у рамках міжнародного кримінального права — «злочин проти людяності».
Обвинувачений порушив внутрішньодержавне законодавство, щонайменше, положення частини 2 Конституції КНР з фундаментальних прав та обов’язків громадян, а саме, положення, описані в статтях з 33 по 41 і в статті 46. Обвинувачений порушив кримінальне право, зокрема, статтю 232 про навмисне вбивство, статтю 234 про умисне нанесення тілесних ушкоджень, що призвели до смерті й завдали важкої шкоди для здоров’я, статтю 238 про незаконне затримання і позбавлення волі, статтю 239 про викрадення, статтю 244 про примусову працю, статтю 246 про наклеп і образу, статтю 247 про отримання визнання насильницьким шляхом, статтю 248 про зловживання з боку персоналу в’язниць і центрів ув’язнення, статтю 251 про незаконне позбавлення прав громадянина на підставі релігійних переконань, статтю 397 про невиконання обов’язків і багато інших.
Позивачі клопочуть про проведення офіційного розслідування ймовірних
злочинів обвинуваченого і притягнення його до юридичної відповідальності згідно з Конституцією КНР, кримінальним правом, міжнародним кримінальним правом та відповідними міжнародними конвенціями з прав людини, які були ратифіковані та набрали чинності у КНР.
